Як ми ходили на Сивулю... У четвер 16 червня 2011 року щось мені забаглося гір. Вирішила спитати Любчика чи годен він піти зі мною в гори на вихідних. Любчик борзо втішився і ми вже почали планувати логістику. Нараз я згадала, що Паша, певно, теж пішов би з нами. І дійсно, Паша відмінив пянку з нагоди свого давно минувшого дня народження і швидко заметушився збиратися з нами в гори.
Але виникла непередбачувана обставина - Любчик мусів був йти випивати із своїми одногрупниками по коледжу і чувся не в силі встати в суботу зрання аби йти по Горганах... Але то нічо, ми з Павлом вирішили не нехтувати запальним бажанням походити і не відмінили поїздку. Потім я видзвонила Юрка, який видзвонив Лєнку, а Саша довго не знав чи йде, але в пятницю остаточний склад групи був визначений. Ми на радощах поїхали купувати провіянт на 5 людей, накупили всього, що треба ну і пролигнули по склєнці пива.
В суботу зранку в 5 годині троє воєнних пацанчегів і Лєнка зустрічали мене на автовокзалі нашого рідного Івано-Франківська. Продавщиця квитків "культурно" відмовила нам в продажі квитків до Надвірної і ми послані шофером чекали автобус за рампою.
