У нашому житті часто зустрічається, що ми минаємо, проходимо мимо…… не помічаємо здобутків, речей, які нас оточують, але складають важливу і невідємну частину нашого буття, існування.
От так і я вже на протязі останніх 10 років з хвостиком проїжаю біля монастиря чину о.Василіян у Гошеві, та був там тільки вдруге.
Він розмішений на горі, яка досить чітко виділяється з навколишнього краєвиду. Найперше що кидається у вічі коли попадаєш у межі монастиря так це тиша, спокій і зразу на душу приходить умиротворення. От тільки говорив, жартував, думав про справи, планував……….. а попадаєш туди і все залишається десь там на задньому плані – “відпочинок душі” як на мене. Коли знаходишся там то відкривається краєвид…. краєвид який ще довго буде зринати у памяті.
Відам належне господарям цієї місцини, які з Божою допомогою відбудовують, реставрують…….. добавляють нові, більш сучасні штрихи у архітектуру релігійних споруд – простота досить органічно поєднується з величчю, що напонює цю місцину святістю, присутністю чогось вищого.
Коли будете проїжати попри монастир не полінуйтесь підніміться……. і не пожалкуєте, передати всі відчуття які там охоплють…. мені словами важко.
Немає коментарів:
Дописати коментар